Цимбалюк Євген Павлович

 

Євге́н Па́влович Цимбалю́к - український письменник, журналіст, краєзнавець. Народився 16 березня 1962 року в с. Вовковиї. 

Закінчив українське відділення філологічного факультету Рівненського педінституту. Був головою вузівської літературної студії. Після армійської служби трудову діяльність розпочав у Млинівській районній газеті «Гомін». До 1985 року — заступник редактора Млинівської районної газети «Гомін».Із 1985 року працює у рівненській обласній газеті «Вільне слово» (завідувач відділу власних кореспондентів). Із 2007 року — головний редактор літературно-краєзнавчого журналу «Погорина» Рівненської обласної організації Національної спілки письменників України.

Окремими виданнями вийшли:

· збірки поезій «Вирій» (1990), «Лаври і терни» (1997),

· повість «Христина» (1991),

·книжки для дітей «Кролик, який обманув себе» (1991) та «Неслухняник» (1994),

· краєзнавчі дослідження «Млинівщина: погляд у минуле» (1991), «Млинівщина на межі тисячоліть» (2001), «Берег любові — берег печалі» (2003),

· «Редут» (історичні оповідання)(2007),

· «Холодний подих монастирської свічки» (історичні оповідання, у співавторстві з Андрієм Бабінцем)(2008)

·  літературний портрет «Ростислав Солоневський» (2000) тощо.

 Член Національної спілки письменників України.

Учасник п'ятої республіканської наради молодих літераторів 1989 року. Лауреат літературної премії імені Валер'яна Поліщука. Нагороджений Почесною Грамотою Кабінету міністрів України.