с. Княгинине

Демидівський район

Рівненська область

Княгинине – село, розташоване в північно-східній частині Демидівського району.

Село є адміністративно-територіальним центром сільської ради і знаходиться на відстані 6 км від районного центру – смт. Демидівка, та на відстані 85 км від обласного центру м. Рівне. На території Княгининської сільської ради розташовано чотири населених пункти : с. Княгинине, с. Вишневе, с. Перекалі та с. Охматків.

Село Княгинине вперше датується у 1545 році, в акті описі Луцького замку, в числі городень якого згадується також «городня Олехна и Ивановой Княгининской с. Кнегинина». Тут же в грамоті короля польського Казимира говориться, що «в Княгинине не надобно давать мыто». Княгинине згадується ще в декількох історичних документах. Так , в акті від 25 травня 1569 року в універсалі Сигизмунда Августа про приєднання землі Волинської до корони Польської , де король під загрозою конфіскації володінь наказує дворянам згодитися на приєднання і підтвердити тих , хто присягнеться королю, значиться «Богдан Кнегининский».

Ще одне нагадування про село було в акті від 9 травня 1592 року. Названий акт – це донесення Тимофія Брянського про те, що він покликав свідків у суд з приводу образ на адресу єпископа Луцького Кирила Теблецького , нанесених старостою Луцьким Олександром Семашком. У числі свідків значиться пан «Иван Кнегининский».

У скарзі Романа Козинського від 15 лютого 1568 року говориться про нанесення йому і його слугам побоїв , пограбунок у них одягу і зброї Луцьким возним «Богданом Княгининским в селе Княгинин». Після отримання селом магдебурзького права в 1618 р. його населення помітно збільшилося, пожвавилося ремісниче життя.

На території сільської ради є ліси, ставки. Через всі села сільської ради протікає річка Рача. Корисних копалин не виявлено.

Окрасою села є Княгининська Свято-Михайлівська церква Українська Православна церква Київського Патріархату. Була заснована в 1790 році на кошти поміщика Якубовського. Будувалася під костел. Будівництво тривало шість років і було закінчене в 1796 році.

В 1939 році, після об’єднання східних та західних українських земель костел перестав функціонувати, а в даному приміщенні розпочала свої служби Православна церква.

Село Перекалі датується з 1650 року. У давні часи через цю місцевість протікала річка Рача. І по обидва береги річки поселилися два брати і щоб ходити один до одного, вони змушені були перекласти місток – вони зробили переклад через річку. І від цього пішла назва села Перекалі.

Окрасою села Перекалі є Свято-Покровська церква Українська Православна церква Київського Патріархату. Перша дерев’яна церква, невеличка, була збудована на болоті, на узви шені, ще у давні часи. А в період 1895-1906 років люди перенесли церкву на те місце, де вона зараз стоїть.

Та церква теж була збудована з дерева і вистояла в воєнні лихоліття до 1960 року. Але за радянських часів, коли проходила хвиля атеїстичних переконань, церкву було закрито, а приміщення взяли під колгоспну комору, під склад, в якому зберігали збіжжя, добрива. А потім в 1985 році зовсім зруйнували, лишився один пустир. І тільки в 1991 році люди своїми силами, своїми коштами почали відбудовувати Божий храм. В 1993 році закінчили будівництво церкви і вона функціонує по даний час.

У селі Охматків розташована Різдво-Богородична церква. Цей храм побудований силами жителів села, а також за підтримки спонсорів. Будівництво почалось 1990 року, а закінчилось 1992 року. Цей 4-й храм побудовано на одному і тому ж місці, що і попередні церкви. Дві церкви люди в наші часи не пам’ятають, а от передостанню знають і пам’ятають. Попередня церква була побудована 1907 року, тобто ще за царя Миколи ІІ. Сам храм був з дерева. Це була дуже гарна споруда. Сюди приходили і в скорботі, і в радості по благословення Боже. В 1966 р. комуністичними урядовцями було наказано винести з храму всі речі і ікони, які знаходились у церкві. Багато ікон спалили під лісом, а сам іконостас порубали і теж спалили. В 1990-1991 роках було відбудовано дану церкву. Теперішній храм поступається попередньому по розмірах, не такі витвори мистецтва, як у зруйнованому. А освятили храм 3 жовтня 1991 року. Храм названий, як і попередній, в честь народження Святої Богородиці.

Серед відомих людей с. Княгинине: вчений, фізик-теоретик, державний, політичний і громадський діяч Ігор Юхновський, народився в селі Княгинине Демидівського району. Саме тут пройшли дитячі та юнацькі роки визначного науковця, автора близько 500 наукових статей, 7 монографій та підручників. Крім того Ігор Рафаїлович відомий на всю Україну своєю політичною діяльністю. Він – депутат Верховної Ради чотирьох скликань. В парламенті очолював опозицію як Голова Народної Ради.

На сьогодні у селі працює сільська рада, клуб, школа, дитячий садок, відділення поштового зв’язку та магазини. Населення всієї сільської ради становить 1172 чол. Села Княгинине – 492 чол.

Сільська рада має певний туристичний потенціал, оскільки на території знаходиться пам’ятка архітектури 18 ст. – Свято-Михайлівська церква, ставки, ліси.

Свято-Михайлівська церква

Окрасою с. Княгинин є Свято-Михайлівська церква – пам’ятка архітектури місцевого значення. Була заснована в 1790 році на кошти поміщика Якубовського. Будувалася під костел. Будівництво тривало шість років і було закінчене в 1796 році.

В 1939 році, після об’єднання східних та західних українських земель  костел перестав функціонувати, а в даному приміщенні розпочала свої служби Православна церква.

Братська могила радянських воїнів

Братська могила радянських воїнів – пам’ятка історії місцевого значення. Пам’ятник увіковічує воїнів Радянської армії, які загинули визволяючи село Княгинин у березні 1944 року.  17 березня 1944 року село Княгинин визволено військами 13-ї Гвардійської Ровенської Червонопрапорної ордена Суворова кавалерійської дивізії під командуванням генерал-лейтенанта Зубова П. І.

За визволення села загинуло 23 воїни, які поховані у братській могилі. В 1969 році на братській могилі встановлено пам’ятник, які виготовили колгоспники місцевого колгоспу «Ленінський шлях» Кліщ О. Я. та Остапюк Г.І.

На теперішній час обеліск замінено. Встановлено новий обеліск у формі зрізаного прямокутника, з хрестом зверху. Напис на обеліску: «Вічна пам'ять односельчанам та воїнам-визволителям, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни». Матеріал – базальт.