с. Малеве
Демидівський район
Рівненська область
Малеве – село, центр сільської ради, розташоване на березі річки Стир, за 25 км від районного центру. Сільській раді підпорядковані села: Берестечко, Більче, Пашева.
Перші жителі на території Малівщини з’явилися в далекому минулому. Були знайдені пам’ятки неолітичного періоду, хоча вони вивченні недостатньо. За способом прикрашення кераміки – це племена лінійно стрічкової кераміки. Вони вирощували злаки, ячмінь, просо, жито, овес, вику. Люди оселялись на березі річки бо поряд з землеробством важливу роль в їх житті продовжували відігравати мисливство, рибальство, і збиральство.
Татари налетіли на село неждано-негадано. Не було навіть коли за зброю вхопитися. Тому, по суті, перевага була на одному боці. Татари вчинили жорстоко-майже все село потерпіло від їх нападу. Багатьох повбивали, багатьох в полон забрали. Залишилось жителів дуже і дуже мало. Звідси і пішла назва поселення – Малеве.
Перша історична згадка про село Малеве з 1433 року, коли князь Лев Свидригайло надає це село своєму слузі Іванові Мукосієвичеві, за вірну службу. В 1545 році згадується як маєток луцького ключника Петра Загоровського, до якого в Луцькому замку належала одна городня. В 1557 році Михайло Загоровський платив від села Малеве за 11 дим., цього ж села платив за 6 дим., 6 город., 6 комірн., 2 вольних коліс.
У 1686 року село Малеве залишилось під гнітом Польщі. Розмір панщини в кінці 17 ст. становив в середньому 5-6 днів на тиждень. Крім панщини селяни мали виходити на зажинки, обжинки, платити грошовий чинш.
Протягом 18 ст. на Правобережжі часто вибухали селянські повстання в яких брало участь і населення Малева. У 1702 році місцеві жителі підтримали повстанців але повстання було придушене. З 1795 року Малево ввійшло до складу Російської імперії.
В кінці 19 ст. у селі було 72 доми, 475 жителів, деревяна церква з 1717 року.
Революційні події 1905-07 р. р знайшли відгук і в нашому краї. Так малівчанин Шаховський Філіп у 1905 році став депутатом Державної Думи. Нова хвиля селянських виступів прокотилася і в 1908 році. У 1912 році відбулися заворушення селян невдоволених столипінською аграрною реформою. До реформи Малево та навколишні села були компактними, постійними, переміщення населення не відбувалось. Лише з 1912 року починається переселення людей на хутори. В селі Малево утворились хутори: «Подоли», «Низ», «Озеро», «П’ятихатки», «Верхній», «Середній хутір».
Перша світова війна не обійшла і Малево. Постійні переміщення війська, мобілізації чоловіків-все це викликало невдоволення серед місцевого населення. Селян обурювали примусові повинності дорожнеча. В 1915 році біля с. Малеве було побудовано вузькоколійку для перевезення гармат.
У 1917 році в наслідок революції у прифронтовій зоні активізували свою діяльність більшовики. В січні 1918 року в селі Малево на короткий час було проголошено Радянську владу. Але несподівано наш край окупували австро-німецькі війська.
Поразка Німеччини і Австро-Угорщини у Першій світовій війні привела до падіння гетьманату Скоропадського. Боротьбу за територію краю продовжували Директорія більшовики і поляки. За Ризьким миром 1921 року Малеве відійшло до Польської держави, де знаходилось до 1939 року.
Основним заняттям населення було сільське господарство крім того в селі були ковалі, столярі, шевці і кравці. Торгівлею займалися євреї, було дві корчми.
За роки панування Польщі на західноукраїнських землях жителі Малева вели боротьбу проти національного і класового гніту. В 1928 році в селі Малеве. Поліція заарештувала 8 селян.
Перші органи радянської влади в селі Малево були створені в 1939 році,з часу приєднання Західної України до УРСР. Першою головою сільської ради був Харчук Яків Хомович. Колгосп було організована весною 1941 року під назвою «Червоний колос». Першим головою був Сінчук Стас Юстинович. Членами колгоспу стало 50 % населення.
24 червня 1941 року територія нашого краю була повністю окупована німецько-фашистськими загарбниками. Територію Малівської сільської ради було звільнено 18 березня 1944 року радянськими військами 1279 стрілкового полку 389 стрілкової дивізії. На фронтах Великої Вітчизняної війни проти фашистів воювало 28 жителів с. Малеве. В 1969 році воїнам-односельчанам, які загинули в роки війни було споруджено обеліск в селі Малеве.
Історичні та історико-архітектурні пам’ятки с. Малеве: памятка історії-«Могила двох невідомих солдат», памятка історії місцевого значення-«Меморіальна дошка В. Л. Поліщуку» с. Малеве, «Братська могила воїнам Радянської Армії та пам’ятний знак воїнам-односельчанам», Воздвиженська церква с. Малеве.
Майстри декоративно-прикладного мистецтва с. Малеве: Хмарук Юрій Данилович – малюнки на склі; Кушнірчук Інна Андріївна – вязання спицями; Томілович Надія Євгенівна – плетіння крючком; Ручка Зоя Георгіївна – вишивальниця; Томілович Юля Іванівна – вироби з волосся; Балашук Василь Федотович – бондар; Бондарук Андрій Григорович – лозоплетіння; Войтович Тарас Михайлович – ковальство; Котяй Михайло Кирилович – робота по дереву; Ручка Наталія Петрівна – виробу з бісеру.
У селі функціонує народний-фолькльорний колектив «Перевесло» с. Малево.
Кількість населення с. Малеве 776 жителів. В селі працює сільський клуб, бібліотека, Малівська ЗОШ 1-3 ст., 5 магазинів, дитячий садочок, сільський центр обслуговування, сільська рада, медпункт, пошта.
Братська могила воїнам Радянської Армії та пам’ятний знак воїнам-односельчанам
Об’єкт історико – культурної спадщини включає в себе:
- братську могилу 66 загиблих воїнів Радянської Армії, які загинули за визволення Малева від німецько-фашистських загарбників,
- обеліск у формі зрізаної піраміди 12 м. з вмонтованими 4-ма пам’ятними дошками,
спереду вверху текст: «Вічна слава героям 1941-1945»
спереду внизу текст: «І мертві ми будемо жити в частці вашого великого щастя, бо ми вклали в нього життя». Ю. Фучик.
справа внизу – імена воїнів-односельчан, які загинули від рук українських буржуазних націоналістів.
- скульптурна композиція радянського воїна і скорботної матері, стела з датою «1941 - 1945».
Матеріали: мармур, бетон, цегла, цемент.
В лютому – березні 1944 війська 13 Армії під командуванням генерала Н. П. Пухова визволили Млинівський район Ровенської області УРСР від німецько – фашистських загарбників. В бою за визволення села Малево загинуло 66 радянських воїнів, які похоронені в братській могилі. На фронтах Великої Вітчизняної війни 1941-1945рр. загинуло 83 воїни – малівці. В 1941 -1945 рр. від рук українських буржуазних націоналістів загинули 71 односельчан. 5 листопада 1969 р. відбулося урочисте відкриття пам’ятника воїнам Радянської Армії і односельчанам, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни. Пам’ятник споруджений за рішенням правління колгоспу ім. І. Франка.
Меморіальна дошка В. Л. Поліщуку
Меморіалина дошка В. Л.Поліщуку - пам'ятка історії місцевого значення. Розміщена на фасаді Малівської середньо освітньої школи І-ІІІ ст. пам’ятна дошка на честь українського письменника В. Л. Поліщука, який навчався у цій школі.
Розміри – 0,95 х 0,35м. Матеріал – базальт.
Свято-Хресто-Здвиженська церква
Свято - Хресто - Здвиженська церква - пам'ятка архітектури. Перший храм був споруджений у 1917 році, прихожанами та священиком Доміаном Євгасевичем. На місці вівтаря нині стоїть камінний хрест. Новий спорудили у 1977 році, а потім в 1894 році. У 1961 році закрили церкву. Розібрали, зняли дзвони, ікони. У церкві був колгоспний склад.
8 листопада 1989 року храм був повністю відновлений та освячений. В північно – східній частині подвір’я церкви встановлено розп’яття Ісуса Христа вирізьблене із дерева, яке встановлене у 2013 році. Це благодійна робота Нечая Василя Кириловича, жителя с. Малеве.
Церква Різдва Богородиці
с. Берестечко
Церква знаходиться в центрі села. Роки будівництва: 1839 р. Церква Різдва Богородиці - пам’ятка архітектури місцевого значення. Освячена 22.09. 1885 року. Іконостас старий. Церква православна від 1839 року, приписана до с. Малеве. До 1838 року церква в селі Русино-Берестечко була уніатською. Дерев’яна, на кам’яному фундаменті, одно купольна покрита бляхою дуже простора разом із такою ж дзвіницею. Проводи бувають в світлу суботу. Церква збудована за планом виданим Волинським губернським церковно - будівельним присутствієм за місцеві засоби.
Пофарбована знадвору і в середині олійною фарбою. Богослужбовими книгами, начинням і ризницею в даний час церква ще досить убога, зокрема книгами яких взагалі нема, за винятком уніатського друку і то декілька книг.
Церква Святого Дмитрія
с. Більче
Роки будівництва: 1701 р. Церква Святого Дмитрія - пам’ятка архітектури місцевого значення. Побудована завдяки турбот поміщика Загурського. Поміщик передав його громаді у 1771 році. У 1950-х роках храм було закрито і зроблено з нього склад. У 1960-х роках храм було частково зруйновано. У1991 році жителі с. Більче почали відновлювати святиню. 21.06.1996 року храм був зареєстрований.
Дерев’яна, на кам’яному фундаменті, одно купольна. Покрита бляхою. Цей храм пережив лихоліття історії та основа самі підмостки і стіни залишилися первинні і тепер. Церква пофарбована масляною фарбою. Підлога в храмі дерев’яна, стіни вкриті розписами.
Братська могила воїнів УПА с. Берестечко
