Солоневський Ростислав Тимофійович

Народився  25 квітня 1930 р., в с. Вовковиї - український письменник. Із сім'ї хліборобів. Його навчання в школі було перерване війною, і він став учнем стельмаха. Після закінчення семирічки в 1947 р. вступив у Дубенське педучилище, з якого в 1950 р. за відмову поступити в комсомол був виключений. Достроково став учителем Хотинської школи Радивилівського району, звідки весною 1951 р. був призваний в армію. У 1954 р. був поновлений учнем Дубенського педучилища, яке закінчив з відзнакою.

З 1957 р. працював директором Клеванського районного будинку школярів та юнацтва, вчителем СШ № 2 селища, одночасно навчався в Рівненському педінституті.

За фахом — вчитель математики і креслення. Педагогічній роботі віддав сорок років. Відмінник народної освіти України. Зараз на пенсії. Проживає в селищі Клевань Рівненського району. Опублікував чимало статей в ім'я відновлення історичної правди про діяльність УПА, заради збереження доброї пам'яті про її полеглих героїв.

Член Національної спілки письменників України.

Лауреат обласної літературної премії ім. Валер'яна Поліщука (1991).

Автор 27 поетичних збірок гумору та сатири, серед них:

«Хто є хто» (1991),

«Мусить кричати» (1991),

«Весела всячина» (1992),

«Бувальщина навиворіт» (1992),

«Зуб на зуб» (1994);

«Відгадаєш ти чи ні?» (1991),

«Я за голкою біжу» (1993),

«Експонати» (1995),

«Шаради» (1997),

«Кажуть люди, кажуть» (1998),

«Всяк по-своєму міркує» (2000),

«Солоненькі витребеньки» (2002),

«Хитрий внук» (2003),

«Бійтесь Бога, приймаки!» (2003).