Церква Різдва Богородиці УПЦ КП с. Берестечко

Церква знаходиться в центрі села. Збудована у 1839 р. Церква Різдва Богородиці - пам’ятка архітектури місцевого значення.

Освячена 22 вересня 1885 року. Іконостас старий. Церква православна від 1839 року, приписана до с. Малеве, до 1838 року була уніатською.

Дерев’яна, на кам’яному фундаменті, одно купольна покрита бляхою дуже простора разом із такою ж дзвіницею. Проводи бувають в світлу суботу. Церква збудована за планом, виданим Волинським губернським церковно-будівельним присутствієм за місцеві засоби. Пофарбована ззовні і всередині олійною фарбою.

Богослужбовими книгами, начинням і ризницею в даний час церква ще досить убога, зокрема книгами, яких взагалі нема, за винятком уніатського друку і то декілька книг.

Церква Святого Дмитрія УПЦ КП с. Більче

Побудована у 1701 р. Церква Святого Дмитрія – пам’ятка архітектури місцевого значення.

Побудована завдяки турбот поміщика Загурського, який передав храм громаді у 1771 році. У 1950-х роках храм було закрито і зроблено склад. У 1960-х роках частково зруйновано. У 1991 році жителі с. Більче почали відновлювати святиню. 21 червня 1996 року церква була зареєстрована.

Дерев’яна, на кам’яному фундаменті, одно купольна. Покрита бляхою. Цей храм пережив лихоліття історії та основа, підмостки і стіни залишилися первинні і тепер. Церква пофарбована масляною фарбою. Підлога в храмі дерев’яна, стіни вкриті розписами.

Свято-Георгіївська церква УПЦ КП с. Боремель

Георгіївська церква – пам’ятка архітектури ХVІІІ століття, – є діючою церквою с. Боремель. Її було  збудовано в 1775 р.  на кошти прихожан.  Церква була названа на честь святого Георгія Побідоносця. Це дерев’яна одноверха  пам’ятка Боремля розташована на вершині одного із пагорбів побіля Стиру і вже здалеку приваблює око своєю строгою простотою, лаконічністю і виразним  об’єктивізмом. Із заходу, в кількох метрах від входу, знаходиться прямокутна дзвіниця. Прокладені доріжки з асфальтним покриттям. До церкви також належить каплиця, збудована у 1778 р.

Георгіївська церква - основна архітектурна цінність Боремля, тому сьогодні сільські мешканці приділяють максимум уваги охороні цієї споруди.

Свято – Успенська церква УПЦ КП с. Вербень

Церкву заклали ще 1877 році 24 квітня, а завершили будівництво і розпис споруди 27 лютого 1880 року. Свято – Успенська церква – пам’ятка архітектури місцевого значення.

«…Благодаттю Божою з благословення святого Архіпастиря Дмитрія Архієпископа Волинського в царювання Олександра ІІ, імператора Всеукраїнського заснований храм улітку від Різдва Христового 1877 року 24 квітня. Будівництво храму тривало два роки 299днів. Освячений у 1880 році 27 серпня в ім’я Успіня Божої Матері зусиллями прихожан цього храму, християн с. Вербень…»

такий напис старослов’янською мовою, у рамці, написаний великими буквами: довжина 1 м, ширина  70 см, пожовтілий від часу.

За поданням М. Теодоровича  церква Успіня Присвятої Богородиці в Вербні побудована на місці дуже старої. Побудована на кошти прихожан. Дерев’яна з такою ж дзвіницею на кам’яному фундаменті. Копії метричних книг зберігаються з 1746 року.

Впродовж всього функціонування храм ніколи не закривався, хоча були спроби. Як згадував колишній сільський голова Мехеда Анатолій, був наказ закрити церкву, на що він зразу ж написав заяву на звільнення, а так як він був на хорошому рахунку до його думки прислухалися. Була тільки заборона на церковний дзвін. Всі церкви в окружних селах були закриті, навіть в селі Пляшева. Тому на великі релігійні свята було дуже людно, церква не вміщала усіх людей.

Свято-Миколаївська церква УПЦ КП с. Дубляни

З півночі до Демидівки впритул примикає село з красивою назвою – Дубляни. Вочевидь, раніше ці краї славились дубовими гаями. Саме в цьому селі знаходиться велична п'ятиглава Дублянська Миколаївська церква, що побудована у 1848 році. Свято-Миколаївська церква – пам’ятка архітектури місцевого значення.

Як стверджують перекази, цій церкві вознестися у 1848 році  допоміг щасливий випадок. Річ у тім, що прихожани міста Дубно написали “прошеніє” на ім’я царя Олександра ІІ допомогти у будівництві місцевої святині. Однак, готуючи документи, писарі, вочевидь, поставили замість «Дубно» - «Дубляни». З казни було виділено певну суму. Коли дубенчани похопилися, гроші вже почали використовувати за призначенням.

Свято-Покровська церква УПЦ с. Золочівка

Церква в Золочівці побудована на кошти парафіян у 1873 році за поданням М.Теодоровича. Дерев’яна, покрита бляхою. Свято-Покровська церква – пам’ятка архітектури місцевого значення. Копії метричних книг зберігались з 1831 року, а відомості сповіді – з 1823 року. Опис церковного майна був складений у 1868 році. Кількість прихожан – 848 душ. Окремо від церкви тоді ж було збудовано дзвіницю.

Нова дзвіниця побудована у 1988 році. Влітку 2002 року настоятелем Покровського храму в селі Золочівка став випускник Волинської духовної семінарії священик Сергій Михальчук. У 2013 році церква відзначила своє 80-річчя.

Свято-Михайлівська церква УПЦ КП с. Княгинине

Окрасою с. Княгинин є Свято-Михайлівська церква – пам’ятка архітектури місцевого значення. Була заснована в 1790 році на кошти поміщика Якубовського. Будувалася під костел. Будівництво тривало шість років і було закінчене в 1796 році.

В 1939 році, після об’єднання східних та західних українських земель  костел перестав функціонувати, а в даному приміщенні розпочала свої служби Православна церква.

Церква Свято-Казанської Богоматері УПЦ КП с. Лопавше

Церква побудована за рахунок пожертв місцевих жителів у 1873 році. Будували церкву з дерева жителі своїми руками. Церква Свято-Казанської Богоматері – пам’ятка архітектури місцевого значення.

У лихолітні для віруючих 60-ті роки церкву хотіли знищити, але люди не дозволили закрити храм, що підтверджує силу спільної боротьби.

До цього храму належали прихожани 195 дворів із сіл Хрінники і Лисин. Всього прихожан було 1356 чоловік. Усі вони регулярно відвідували богослужіння, сповідалися і причащалися.

Старовинний храм ніколи не закривався і лунає молитва у ньому до сьогодення.

Свято-Воздвиженська церква УПЦ КП с. Малеве

Перший храм був споруджений у 1917 році, прихожанами та священиком Доміаном Євгасевичем. На  місці вівтаря нині стоїть камінний хрест. У 1961 році закрили церкву. Розібрали, зняли дзвони, ікони. У церкві був колгоспний склад.

8 листопада 1989 року храм був повністю відновлений та освячений. В північно-східній частині подвір’я церкви встановлено розп’яття Ісуса Христа вирізьблене із дерева, яке виготовлене у 2013 році. Це благодійна робота Нечая Василя Кириловича, жителя с. Малево.